top of page

Період заслання (1847-1857)

Аудіопісні

 «У тієї Катерини …»

 «Не так тії вороги…»

 «І виріс я на чужині…»

 «Ой, три шляхи…»

Художнє слово

 «Заросли шляхи тернами…»

 «І золотої, й дорогої…»

 «І досі сниться…»

 «Лічу в неволі дні і ночі…»

 «Якби ви знали, паничі...»

 «Не молилася за мене...»

 «На батька бісового...»

 «Ми заспівали, розійшлись...»

 «Огні горять, музика грає»

 «На Великдень»

 «Ми вкупочці колись росли...»

 «Дурні та гордії ми люди...»

 «У нашім раї на землі»

Буває, в неволі іноді згадаю

Було, роблю що, чи гуляю

Варнак

Добро, у кого є господа

За сонцем хмаронька пливе

Заросли шляхи тернами

Зацвіла в долині

І виріс я на чужині

І знов мені не привезла

І небо невмите, і заспані хвилі

І широкую долину

Коло гаю к чистім полі

Лічу в неволі дні і ночі (друга редакція)

Марина

Мені здається, я не знаю 

Ми восени таки похожі

Мій боже милий, знову лихо

На батька бісового я трачу

На Великдень, на соломі

Нащо мені женитися

Не для людей, тієї слави

Не молилася за мене

Не тополю високую

Немає гірше, як в неволі

Неофіти

Ой виострю товариша

Ой крикнули сірії гуси

Ой пішла я у яр за водою

Ой умер старий батько

Он не п’ються пива-меди

П. С. 

По улиці вітер віє

Породила мене мати

Сичі

Та не дай, господи, нікому

Туман, туман долиною

У Вільні, городі преславнім

У неділеньку у святую

У перетику ходила

Утоптала стежечку

Царі

Чума

Юродивий

Якби ви пішли, паничі

Якби мені черевики

Якби тобі довелося

А нумо знову віршувать

Буває, іноді старий

В неволі, в самоті немає

Готово! Парус розпустили

Дурні та гордії ми люди

Закувала зозуленька

Заступила чорна хмара

І багата я

І досі сниться під горою

І золотої й дорогої

І станом гнучим, і красою

Із-за гаю сонце сходить

Лічу в неволі дні і ночі

Лічу в неволі дні і ночі (третя редакція)

Меж скалами, неначе злодій

Ми вкупочці колись росли

Ми заспівали, розійшлись

Мов за подушне, оступили

На вгороді коло броду

На улиці невесело

Не вернувся із походу

Не додому вночі йдучи

Не так тії вороги

Не хочу я женитися

Неначе степом чумаки

Ну що б, здавалося, слова

Ой гляну я, подивлюся

Ой люлі, люлі, моя дитино

Ой сяду я під хатою

Ой я свого чоловіка

Он чого ти почорніло

Петрусь

Полюбилася я

Пророк

Сотник

Титарівна

У бога за дверми лежала сокира

У нашім раї на землі

У неділеньку та ранесенько

У тієї Катерини

Хіба самому написать

Чи то недоля та неволя

Швачка

Як маю я журитися

Якби зустрілися ми знову

Якби мені, мамо, намисто

Тексти творів

 «Червона калина»

«На Великдень на соломі»

Виконує М Бойко та оркестр народних інструментів Національної радіокомпанії України під керівництвом С.Литвиненко

«Зацвіла в долині»

Відеопісні

Немає гірше, як в неволі про волю згадувать

1848 р.

Молися, сину!

За Вкраїну

Його замучено колись!…

І плаче серце, оживає

І в тебе, Боже, і в святих

Та праведних твоїх питає:

Що він зробив їм?... і за що

Його святого мордували,

Во узи ковали?
                        Т. Шевченко

Чого ж тепер заплакав ти?

Чого тепер тобі, старому,

У цій неволі стало жаль –

Що світ зав’язаний, закритий!

Що сам єси тепер москаль,

Що серце порване, побите,

І хороше – дороге

Було в йому, то розлилося,

Що ось як жити довелося…
              «Ну що б, здавалося, слова..»,

1848 р.

І знов мені не привезла

Нічого пошта з України…

За грішнії, мабуть, діла

Караюсь я в оцій пустині……

А то б хоч клаптик переслали

Того паперу…

             1848 р.

Хіба самому написать

Таки посланіє до себе…

..Неначе й не було мене…

…Мій боже милий!

Як хотілось,

Щоб хто – небудь мені сказав

Хоч слово мудре; щоб я знав,

Для кого я пишу? Для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?...

…Хоч я за це і пропадаю

Тепер в далекій стороні.

Чи доля так оце зробила?

….Та смерть із степу виглядаю.

А за що, єй –богу, не знаю!

А все – таки її люблю,

Мою Україну широку,

Хоч я по їй і одинокий

Аж до погибелі дійшов

             1849 р.

bottom of page