Cвіточ України
10 років тяжкого солдатського життя ... катування, биття. наруга над людиною... Експедиція на Кос - Арал, скупі киргизькі пезажі, Новопетрівське укріплення, знайомство з родиною І.Ускова, турбота й підтримка друзів, звільнення.
Т.Шевченко на засланні (1847 - 1857)
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачнее казни нельзя было бы придумать, как сослав меня в Отдельный Оренбургский корпус солдатом. Вот где причина моих невыразимых страданий. И ко всему этому мне еще запрещено рисовать. Отнять благороднейшую часть моего бедного существования!
Т.Шевченко
Горе нам
Невольникам і сиротам
В степу безкраїм за Уралом.
Т.Шевченко
Так Дніпро крутоберегий
І надія, брате!
Не дають мені в неволі
О смерті благати.
Т.Шевченко
Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю –
О Господи! Як – то тяжко
Тії дні минають!
Т.Шевченко