Cвіточ України
Поява Т. Г. на похмурому фоні закріпаченої України - явище далеко не випадкове. У його особі все знедолене малоросійське селянство ніби злило всі кращі духовні свої сили й вибрало його співцем свого одвічного горя. Вірний цьому високому призначенню, він, незважаючи на всі злигодні свого невдалого життя, не зрадив його до самої смерті.
І. Мажура
Т.Шевченко в Україні
(1843 - 1847)
Шевченко увесь час живе мріями про Україну. Він лагодиться в дорогу й нарешті виїжджає на Україну. Україна стала перед поетом з усіма злиднями й гнітом, під тягарем яких стогнала закріпачена селянська маса, брати, родичі Шевченкові, весь його народ. Період знайомства з українською інтелігенцією, нового погляду на Україну, період активної діяльності, "прозріння" у творчості, великих планів на майбутнє ... та жорстока дійсність.
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Т.Шевченко
Побут народу труїв його трутою скорботи. Кріпацтво серпом різало йому серце. Так щиро, так глибоко любити народ, як його Шевченко любив, і дивитися, як той народ мордують – о, се велика мука для душі благородної. «Був я на Україні; був у Межигорського Спаса, і на Хортиці, і скрізь був і все плакав. Сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися», - писав Шевченко.
О.Кониський // Тарас Шевченко – Грушівський //Хроніка його життя
За думою дума роєм вилітає,
Одна давить душу, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче
У самому серці, може, й Бог не бачить.
Т.Шевченко