Cвіточ України
Шевченко через віки
«У нашім раї на землі» народився й виріс «у хатині край села» поет, вартий свого краю, із вічних зерен. І був посланий Богом у пекло, щоб стати трагічним співцем і вчителем любові…
То була дивовижна зоря:
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря
Є. Сверстюк
Для справжніх геніїв час не вимірюється датами народження й смерті: їхні ідеї і творче надбання перебувають поза часом, вони – безсмертні.
Уже для багатьох поколінь українців Т. Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія його всеприсутності, всезрозумілості та всезнання про нього. Кажу ілюзія, бо до справжніх всеприсутності, всезрозумілості та всезнання завжди було й завжди буде далеко. Шевченко як явище завжди велике й вічно живе – невичерпний, нескінченний і незупинний. Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час й Україну в нім. І наша доба, як і кожна попередня, прагне наблизитися до розуміння Шевченка. Та щоб краще збагнути його як нашого сучасника, треба повніше збагнути його як сучасника людей, проблем, суспільства середини 19 ст. Шевченко сам приходить у наш час. Проте й ми повинні йти в його час. Тільки так між нами й ним глибшатиме взаєморозуміння.
І. Дзюба